Пасхальна ніч – особлива, адже вона закінчиться словами, які в собі вміщують увесь сенс християнської віри: «Христос воскрес!» І добираючись до храму на Всенічну, відчуваєш себе, як ніколи, частиною величезної християнської родини, адже разом з тобою до храму йдуть ще сотні людей. Святковий одяг, усміхнені обличчя, кошики з пасками прикриті вишитими рушничками. Але ще значно більше людей прийдуть завтра, коли сонце підніметься високо в небі. Якраз, щоб встигнути посвятити крашанки, паску, ковбасу, горілку, гроші, ножа… Дико бачити в святковому кошику ось ці останні речі, все ніяк не можу зрозуміти – навіщо люди це освячують? Може хто не розуміє, що чинить, а може це хтось спеціально так вчить робити? Думаю, відповідь ховається в іншому. В словах, які доводиться чути, коли хто-небудь пояснює своє невоцерковлене життя : «А навіщо мені ходити в церкву? Бог у мене в душі». «Бог у мене в душі» – так сказати може тільки свята людина, яка душу свою настільки очистила від бруду і злосмраддя гріхів, лукавства, пристрастей, що Господь дійсно, прийшовши до неї, знайшов вільне місце в серці і оселився в ньому. А тепер подивися уважно на свою душу: серед лінощів, брехливості, самолюбства, гордині, гніву, заздрощів, осудження інших, пристрасті до блуду і черевоугодництва чи є місце для присутності Христа? І чи зможе Він жити в твоїй душі серед оцієї мерзоти? Присутність Бога завжди визначається миром, який огортає серце і розум. Преподобний Серафим Саровський називає Духа Святого «Духом мирним». Спокій душевний, ось головна риса тих подвижників, які насправді перебувають у Бозі. А тепер подивися на свою душу: коли востаннє ти був задоволений своїм життям і як довго? В погоні за світом, в котлі пристрастей, в суцільних стресових ситуаціях хіба ми з Богом перебуваємо? Швидше – ми Його давно втратили, а себе обманюємо ілюзіями. Люди йдуть до храму Божого, а в храм не заходять, вони і не хочуть стати частиною народу Божого, частиною Церкви Христової. То який бог тоді їхній і кому вони віддають свою душу? І будь певен, ворог не пропустить використати свій шанс. Він уже його використовує – люди шукають не Христа, а магічних ритуалів, які повинні їм покращити життя. Святою водою намагаються освятити своє пияцтво, жадібність до грошей, злість до своїх ближніх… Дико і боляче це все бачити з року в рік. В давнину був звичай – охрещувати неофітів перед Великоднем так, щоб нове життя в християнина почалося разом з Воскресінням Христовим з мертвих. Тому хочу звернутися до всіх тих, хто вже давно охрещений, але всеодно ще блукає в полоні темряви і гріха: «Шукайте Бога, щоб Він дійсно був у ваших душах!». Пам’ятайте, що «святе місце порожнім не буває», якщо в душі не буде Бога, туди прийде лукавий дух. Пасха – це суть нашої віри, Христос зруйнував владу пекла над нами, Він відкрив для нас Царство Боже. Тож, стоячи на порозі храму, варто зробити крок і зайти в нього. Будучи серед людей, зустрітися сам на Сам із Ним, Воскреслим із мертвих, і від цього самому воскреснути від смерті безбожницького буття.