Прощена неділя

 Нинішній рік, в якому Пасха припадає на 22 березня (4 квітня), є досить своєрідним у колі свят і постів. Ще звучать в наших серцях відлуння коляди, а на всенічній вже гасне світло і хор співає «Покаяння, відкрий мені двері…», а значить, майже без перерви, слідом за Різдвяними святами прийде Масляна, а за нею Великий піст!

Остання Неділя перед постом називається Прощеною: на вечірній звершується особливий Чин прощення: духовенство і вірні просять один у одного прощення за гріхи, образи, непорозуміння. Мало яка служба настільки емоційно насичена, як ця! Яке ж значення цієї служби, кому вона необхідна? Можливо, мені вона не потрібна?! Адже я вірю в Бога, ходжу до церкви, щодня молюсь і читаю Євангеліє, мої діти охрещені, квартира і машина освячені. Я регулярно сповідаюсь і причащаюсь, знаю, як себе поводити в храмі, коли хреститись і кланятись, буду суворо дотримуватись посту і на пропозицію колег пригоститись пиріжком або шматочком торта з нагоди якогось свята, я, в кращому випадку, скромно опущу очі і нагадаю, що мені не можна. У кого ж я повинен просити прощення? У тих, хто толком і хреститись не вміє, у тих, хто говорять про піст як про корисну дієту, у тих, хто задають в храмі дурні питання про підсвічники «за здоров’я» і «за упокій», у тих, хто повалить до церкви напідпитку святити паски? Стоп,стоп,стоп! Я вже десь це чув: «Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар» (Лк.18:11-12). Простіть мені, брати і сестри!

Можливо, мені вона не потрібна?! Адже до церкви я ходжу рідко, за звичай, коли дуже щось треба. Ясна справа, вірю, що бог є, але він точно далекий від всіх цих нудних і не зрозумілих служб! Зрештою, у мене так багато справ, і всього один вихідний, так ще і його витратити на похід до церкви, а бог – він добрий, він мене зрозуміє! Та і в кого мені просити прощення, у пияків сусідів, що самі винні в своїх проблемах, у самовдоволених попів, їм добре, їх утримує церква, у бабок, в яких море вільного часу, от вони і ходять до храму, а я зайнятий, в мене робота, сім’я, батьки, друзі, спорт! Але десь же я чув: «Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне» (Лк.10:41-42). Простіть мені, брати і сестри!

А от мені служба з чином прощення вже точно не потрібна! Про Бога я забув, хоча серце іноді щемить, коли проходжу повз храм, але увійти наважуюсь, лише добряче хильнувши, справи мої не чесні, життя далеке від праведного, та і в кого мені просити прощення? У друзів, так їх немає, у ворогів, але вони ще гірші за мене, у незнайомих людей, це ж смішно і безглуздо! Не треба мені прощення, та і хто мене простить, запізно! Але: «Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли і сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царство Твоє! І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю»(Лк.23:40-43). Простіть мені, брати і сестри!

Отже, чин прощення корисний всім: і людям церковним, бо виводить їх із «буденності і звичності» служб, і для не воцерковлених, адже вони бачать громаду по-новому. Настоятеля і священиків бачимо не спиною до себе у вівтарі, а перед собою такими, що просять на колінах прощення у них, цілком не знайомих людей, теж саме роблять і прихожани. Можливо, це покаже «захожанину», що це саме його громада, його Церква, його Бог!

Прощення потребує кожна людина, і мій обов’язок – простити її, це моя перша справа християнської любові, мій перший крок до Бога в цей Великий піст! А простити по-справжньому я можу, лише якщо я побачу всю глибину свого гріха і кривд, поруч з якими провини інших переді мною дрібні і не значні! Мої провини перед Богом і людьми найбільші, а значить, зі смертної глибини гріха мене може вивести лише Бог, і Він це зробить, якщо я щиро прощу ближніх і далеких, друзів і ворогів і сам попрошу прощення у них! І цим прощенням я ступаю на дивовижний шлях посту, який приведе до мого Воскресіння в Христі! Тоді саме для мене у світлий Пасхальний день проголосять:«Учора поховано мене з Тобою, Христе, сьогодні встаю, коли Ти воскрес » (стихира Пасхальної ранньої)

Простіть мені, дорогі брати і сестри!