Читачам нашої сторінки та тим, хто цікавиться минулим Борщагівки, вже давно відома фотографія колишнього настоятеля Братсько-Борщагівської парафії отця Якова Бортовського (1846 – 1911) з родиною. Проте донедавна не було можливості пояснити, хто саме зображений на цій світлині. На даному знімку, а саме на його звороті, міститься напис, зроблений відносно нещодавно: “Київ, с. Борщагівка, 1902 р. Церква Живоносного Источника Пресвятої Богородицы. В центрі (в І ряду) – прот. Яків (Бортовський). З правого боку – матушка з внуком Вітею (Віталієм). З лівого боку – о. Віталій (Леонович), зять. Між ними (в ІІ ряду) – Бортовська (Леонович) Олена Яківна з дочкою Антоніною (2 роки).”
І ось кілька днів тому з нами зв’язався нащадок о. Якова Бортовського (прапраонук) пан Сергій Шавула, котрий мешкає у Львові. Його мати, яка власне, і робила підписи під фото, є онукою Олени Яківни Бортовської, однієї з дітей о. Якова. Завдяки їх свідченням, вдалося встановити деякі подробиці з біографії присутнього на цьому фото отця Віталія Леоновича та його родичів.
Значною мірою вони перегукуються з відомостями, поданими у праці Кузнець Т. В. “Православне духовенство Уманщини ХІХ – початку ХХ століття”, де присутня інформація про парафії і служителів згаданого повіту.
Отже, Віталій Іванович Леонович народився 1865 року у родині священника села Старі Бабани на Уманщині. У віці 23 років він закінчив Київську духовну семінарію і 1888 року одружився з Оленою Яківною Бортовською, дочкою священника Якова Бортовського з села Братська Борщагівка. 21 вересня 1888 року Віталій отримав священничий сан і був направлений на парафію села Старі Бабани, де з 1864 року служив його батько, отець Іоан. Місцева церква була посвячена на честь Архістратига Михаїла. Родина отця Віталія була багатодітною. 1889 року народився старший син Афанасій (“Фаня”), котрий 1913 року, у віці 24 літ, закінчив Київський Політехнічний інститут, Механічне відділення. Він був одружений з донькою титулярного радника Анною Фотіївною. 1891 року народився Віталій (”Вітя”), котрий згодом теж навчався у КПІ. 1893 року народився Борис (“Боря”), який навчався в Уманській гімназії. 1896 року народився Володимир (“Вова”) на фото він стоїть біля батька, о. Віталія. Він помер малолітнім. 1900 року народилася Антоніна (“Ніна”), яка теж закінчила гімназію і здобула педагогічну освіту в Умані. 1903 року народилася Олена (“Лєна”, її ще нема на фото). Вона згодом мешкала у Києві.
За гідне служіння на сільській парафії о. Віталій Леонович був нагороджений Св. Синодом набедреником (26 квітня 1899 року) та скуфією (27 січня 1906 року). 4 березня 1907 року його було переведено у Петропавлівську церкву села Дмитрівське (Дмитрушки), Уманського повіту. На цій парафії за старанне служіння о. Віталій був нагороджений камилавкою (6 травня 1913 року) та наперсним хрестом (1917 рік). Не відомо, як довго він прослужив у Дмитрушках після Жовтневого перевороту, але є свідчення, що священник упокоївся 1928 року, у віці 63 років. Після смерті чоловіка Олена Яківна переїхала до Умані, де мала від своєї матері спадщину – невеликий будинок. Там її застав Голодомор 1932-1933 років. І хоча її донька Антоніна змогла забрати до себе у Харків, але матушка Олена Леонович упокоївся 1934 року.
Священник, що на фото сидить праворуч о. Віталія, можливо є другим зятем Бортовських. Як писав у своїх ”Спогадах” славетний композитор і диригент Олександр Кошиць, що він був у Братській Борщагівці на весіллі у свого однокурсника по семінарії Івана Біляновського, котрий одружився з донькою о. Якова, Лідією Бортовською. Біляновський (Беляновский) невдовзі був рукопокладений на священство і був призначений на парафію села Литвинівки, Київського повіту (нині – Вишгородський район). Церковний часопис ”Киевские епархиальные ведомости” (1901, N 4) згадує його як тамтешнього настоятеля.
