19 січня Свята Православна Церква урочисто святкує одне з найбільших свят – Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення.
Це свято має й інші назви. Святим Богоявленням воно називається через те, що цього дня відкрився людям Бог в усій повноті Пресвятої Тройці: втілений Син Божий хрестився в ріці Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голубинім, а з Неба було чути голос Бога Отця: “Це Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління” (Мф. III, 13-17, Мк. I, 9-11, Лк. III, 21-22).
Свято Хрещення Господнього – одне із найдавніших свят християнської Церкви. Його запровадження належить ще до апостольських часів. Давня назва свята – ТЕОФАНІЯ, що означає ”Богоявлення”.
У день свята, після Літургії, в пам’ять про хрещення Ісуса Христа у Йордані, Церква проводить Велике освячення води на річках, озерах, джерелах та колодязях. А саме місце, куди йдуть віруючі від церкви на освячення води, називають ”Йорданом”. Чин цей звершується двічі – у Навечір’я Богоявлення (18 січня) й у самий день Хрещення Господнього.
Хрещенська вода у православних християн називається «агіасмою», що у перекладі з грецької означає «святиня». Віруючі люди ставляться до неї з особливою пошаною і зберігають її протягом року. Дари святої води перелічуються у молитві на освячення води: прощення гріхів, зцілення недугів, знищення демонів, просвітлення розуму…
Після літургії відбулося освячення води, після чого православні віруючі мали можливість набрати в храмі святої богоявленської води, та понести її в свої оселі, щоб окропити своє житло і місце роботи і вживати в міру потреби протягом року.
Після завершення освячення води священики окропили тисячі вірян, які прийшли у цей день до храму на святкове богослужіння.
Коли Ісусу Христу виповнилось тридцять років і настав час вийти Йому до людей з проповідю Євангелія, Він із Галілеї прийшов на річку Йордан до Іоана Хрестителя, щоб охреститися. Наступного дня Іоан побачив Ісуса, що до нього йшов, і сказав: «Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу! Це той, про Котрого я сказав: «За мною йде Чоловік, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене. Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він з’явився Ізраїлеві». І свідчив Іоан, кажучи: «Бачив я Духа, Який сходив з неба, наче голуб, і перебував на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: «На Кому Духа побачиш, Який сходить і перебуває на Ньому, Той, хреститиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Цей є Син Божий!» (Ін. І, 29-34).
Охрестившись, Ісус одразу ж вийшов із води. І ось небо розкрилося, і побачив Іоан Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І голос почувся з неба: «Це є Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мф. III, 16-17). Ця подія відкриває нам, що Бог є єдиний у трьох особах. Свято це називають ”Хрещенням Господа” і ”Богоявленням”, бо при Хрещенні Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також урочисте з’явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім’я визволення світу. Божество Спасителя явлено було при хрещенні Його і народу, і Іоану Хрестителю.
За словами святого Амвросія Медіоланського, день Хрещення Господа названий Богоявленням тому, що в цей день Господь явився не лише для того, аби Його побачили, а для спасіння людей. Святий Іоанн Золотоустий говорить, що не той день, в який народився Спаситель, має бути названий ”Богоявленням”, а той, в який Він хрестився. До дня Хрещення Христос був невідомий народу. Тому Богоявленням називають не той день, в який Христос народився, а той, в який Він охрестився. Народ не знав Його і не розумів, хто Він, почувши, що говорить Іоанн Хреститель: «Я водою хрещу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте (Іоанн. І, 26). І що дивного, якщо інші не знали, коли і сам Хреститель не знав Його до того дня» (Ін. 1-33).
Преподобний Іоан Дамаскін говорить, що Господь хрестився не тому, що Сам мав потребу в очищенні, але щоб «через води взяти на Себе гріхи світу», виконати закон, відкрити таємницю Святої Тройці, освятити «водну стихію» і, таким чином, подати нам приклад Хрещення.
Святкування Богоявлення відносять до часів апостольських. У IV ст. Святі Отці Церкви Григорій Богослов, Григорій Нісський, Амвросій Медіоланський, Іоан Золотоустий, Августин та інші залишили нам свої високі повчання, які й зараз чуємо під час свята Богоявлення.
До свята і в нашому храмі були звершенні богослужіння згідно з церковним статутом, а також Чин Великого освячення води.
