”Голос Господній над водами кличе, промовляючи: Прийдіте, прийміть усі духа премудрости, духа розуміння, духа боязні Божої – Христа, що з’явився нам!” (Стихира Великого Водосвяття)
Свято Богявлення Господнього, як і Пасха, Зіслання Святого Духа, в Східній Церкві належить до найдавніших і найбільших свят. У перші століття християнства це свято вважалося збірним, бо об’єднувало в собі кілька подій з життя Ісуса Христа, які свідчили про Його Божество: Різдво, поклін мудреців, Хрещення Ісуса, чудо в Кані Галилейській та чудесне помноження хлібів.
Богоявлення – є великою таємницею. Перед нами об’являється Бог у трьох особах. У водах Йордану перед святим Іваном Хрестителем стоїть Ісус Христос. Він прийшов, щоби прийняти Хрещення, покаяння та прощення гріхів. Добровільно з покорою уподібнюється до нас, обтяжених гріхами, щоб їх взяти на себе. Раптом відкриваються небеса – ті сфери, які були досі закриті людям, і перед світом з’являється Пресвята Трійця. Бог Син смиренно схиляється перед Іоаном Хрестителем, приймаючи з його рук Хрещення. Бог Дух Святий у вигляді голуба сходить на Ісуса Христа, а Бог Отець сповіщає всьому світові: «Це є Син Мій улюблений, якого Я вподобав!»
Подія Богоявлення на Йордані була надзвичайно важливою, бо саме нею Ісус Христос започаткував свою діяльність як Спаситель світу. Поява над Ним Святого Духа і Небесного Отця з таким величним свідченням, що Ісус Христос є Божим Сином, повинна була підготувати людей до того, щоб вони без найменшого сумніву приймали Христове вчення та виконували всі Його заповіді. Хрещення Ісуса відбулося за кілька тижнів після Іранової діяльності, а євангельська проповідь Христа почалася за сорок днів після Його Хрещення.
Зі святом Богоявлення тісно пов’язане Велике або Йорданське водосвяття, традиція якого сягає перших віків християнства. У Православній Церкві існує два водосвяття – Велике і Мале. Останнє чинять 14 серпня – в день перенесення Чесного і Животворного Хреста, на свято Переполовинення і на храмове свято. У Греції є давній звичай Малого освячення води кожного місяця. А Велике водосвяття там буває тільки двічи на рік: у Навечір’я і в самий день Богоявлення. До речі, деякі люди, не знаючи правдивої історії цього свята, часто запитують: ”Чому священики проводять два водосвяття – 18 січня, в день Навечір’я Богоявлення, і в саме свято, тобто 19 січня?”. Дехто помилково вважає, що в день Навечір’я відправляють Мале водосвяття, а на Богоявлення – Велике.
Річ у тім, що в перші століття християнства перед великими святами, зокрема перед Пасхою, Зішестям Святого Духа чи Богоявленням, відбувалося урочисте Хрещення оголошених. Власне з цією подією було пов’язане освячення води. Тому деякі історики вважають, що спочатку Велике водосвяття в Навечір’я Богоявлення не мало якогось відношення до Ісусового Хрещення, а тільки до Хрещення оголошених. І лише в ХІ столітті починається звичай подвійного освячення води – в Навечір’я і в день Богоявлення. Про водосвяття на наших землях згадується в Іпатіївському літописі 1148 року, який називає це дійство «Водохрищі» (Водохреща), тобто хрещення води. Спочатку і в нас воно відбувалося тільки в Навечір’я Богоявлення, а згодом, зокрема в ХIV столітті, теж прийняли подвійне водосвяття.
З давніх часів Церква вважає йорданську воду за велику святиню і приписує їй чудотворну та цілющу силу для душі і тіла. Український народ ставиться до освяченої води з надзвичайною пошаною, тому в день Навечір’я люди цілий день дотримуються суворого посту і п’ють цю воду під час Святої вечері перед споживанням приготованих страв, співаючи на початку вечері тропар «Коли в Йордані хрестився Ти, Господи…», а в кінці трапези – кондак свята.
З нагоди свята у нашому храмі були відправлені урочисті богослужіння: Царські часи і Вечірня у з’єднанні з літургію св. Василя Великого, а також Чин Великого освячення води.
