Миттєвості з життя протоієрея Валерія Семанца: священнослужитель, інспектор КДС, викладач, диригент. Фото з приватного архіву протоієрея Ярослава Фабіровського.
Церква святого апостола і євангелиста Іоана Богослова (1715 року побудови), академічний храм Київської Православної Богословської Академії, колишня трапезна Михайлівського Золотоверхого монастиря. Саме тут, упродовж 1992 – 1996 років здійснював пастирське служіння спочилий настоятель нашого храму митрофорний протоієрей Валерій Семанцо (1955 – 2020). З утворенням Української Православної Церкви Київського Патріархату у вцілілих та частково звільнених від світських закладів корпусах колишнього Михайлівського монастиря, а також у стилобаті Андріївської церкви почала діяльність Київська Духовна Академія і Семінарія. Отець Валерій з перших днів був її викладачем: навчав студентів основам церковного співу, завдяки його знанням, ентузіазму, організаторським здібностям, був сформований хор студентів КДАіС, який співав не лише за богослужінням, але й активно виступав на різноманітних концертах, конкурсах, брав участь у громадських заходах. У 1994 – 1996 роках о. Валерій виконував обов’язки інспектора КДАіС, допоки не був призначений настоятелем парафії “Казанської” ікони Божої Матері на Південній Борщагівці, де стояв у руїнах давній храм на честь ікони Божої Матері ”Живоносне Джерело”. У подальшому, протягом багатьох років, отець Валерій був улюбленим і шанованим гостем Академії, навіть коли полишив там викладацтво через великий обсяг інших церковних та громадських обов’язків. Він неодноразово брав участь у богослужіннях та урочистих подіях на території Золотоверхого монастиря та Академії. Багатьом її випускникам, чи священникам, чи мирянам, довгі роки пам’ятатимуться уроки і настанови цього воістину талановитого пастиря. А спів хору студентів КПБА, у будь-якому його складі, буде для них світлим спомином про звитяжну працю спочилого отця Валерія на ниві Христовій.
