“Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої».
Свято Чесного і Животворящого Хреста особливе тим, що свята Церква виносить святий Хрест, прибраний в осінні квіти, покладаючи його на тетраподі, чинячи доземний уклін та співаючи: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!». Святий Хрест Господній — це вічно живий символ безкінечної Божої любові, символ Христової жертви, перемоги над смертю і дияволом, знак нашого відкуплення і спасіння. Від часу смерті на Хресті Сина Божого Хрест зробився із дерева ганьби деревом найбільшої слави, став ключем, що відкриває нам Небо і робить нас дітьми Божими.
Первісно християни вшановували святий Хрест таємно, бо було дуже велике переслідування від людей язичницького світу. Юдеї ж, які розпинали Ісуса Христа, після Його воскресіння, пізнавши, який вони скоїли гріх, намагалися затерти будь-який знак свого страшного злочину і вирішили закопати Хрест Спасителя на горі, думаючи, що вже ніхто його не знайде.
Але хоча Хреста вже на горі не стало, все ж там збиралися християни, молилися, згадуючи про страшні муки Христові. Це розлютило римського імператора Адріана, і він звелів на місці, де помер Божественний Спаситель, збудувати поганську святиню Венери.
У землі, разом із хрестами обох розбійників, лежало дерево Христа Спасителя, а над ними височіла поганська святиня, збудована з мармуру, в якій щоденно приносились ідольські жертви. Вже померли ті, хто на власні очі бачили страшну смерть Ісуса Христа. Проминуло майже триста років від смерті Спасителя та майже двісті років, як на горі стоялр поганське капище. Аж побожна мати Константина Великого, свята Олена, вирішила за всяку ціну віднайти святий Хрест. Потрібно зазначити, що святий Константин був перший з римських імператорів, який став християнином. Святій Олені вдалося після розповідей старих людей віднайти місце, на якому було закопано три хрести, і відкопати їх. Але тепер потрібно було дізнатись, який саме Хрест є Господнім. І коли піднесли до Господнього Хреста одного мертвого чоловіка, то він ожив, а коли принесли хворого, той одужав. У такий спосіб було виявлено Господній Хрест. Це сталося 326 року. Коли люди побачили це чудо оживлення і уздоровлення, то бажали хочаб доторкнутися до того Хреста. А щоб усі люди змогли його побачити, то Єрусалимський патріарх Макарій узяв Хрест на свої старечі плечі і підніс його вгору так, щоб усі присутні змогли його побачити.
Та не довго втішалися християни Святим Хрестом. Настала страшна війна з персами, і шах Хозрой II (602-610) пограбував храм та між іншими коштовностями взяв і найбільшу зі святинь для християн – Хреста Господнього. Це був важкий удар для християн, і аж через чотирнадцять років імператор Іраклій розпочав знову війну з язичниками, а Єрусалимський патріарх наказав, щоб усі християни в молитві і пості просили помочі для побожного імператора Іраклія. Бог вислухав молитви вірних. Імператор Іраклій переміг персів (610-641), відібрав святий Хрест і, на превелику радість, з великою урочистістю помістив його в храмі, який збудувала у 335 році свята Олена. І, власне, на спогад про це свята Церква встановила свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Із цього часу проминуло багато століть, і ми, християни двадцять першого століття, дотепер схиляємо свої голови перед Животворчим Хрестом Господнім, освяченим Кров’ю Сина Божого, на якому звершилася велика жертва Нового Завіту за спасіння людства.
Святий Хрест для нас, християн, є великим дороговказом, який протягом століть указує мандрівникові справжню дорогу до спасіння і оберігає перед хибними шляхами, бо ми тут, на землі, всі є мандрівниками, котрі бажають дійти до Неба. Святий Хрест говорить нам, що до Неба є лише одна дорога. Хрестом вітали нас, коли ми прийшли у цей світ, під благословенням святого Хреста проходить усе наше земне життя, і Хрестом колись знову будуть нас провадити, коли будемо відходити з цього світу. Святий Хрест промовляє до кожного з нас: «Християни, якщо хочете дійти до Небесного щастя, наслідуйте Ісуса Христа!» Тому частіше споглядаймо на святий Хрест, що став посередником між Небом і землею, між Богом і людьми. З вірою припадаймо до цього Животворящого Хреста Господнього і з глибини душі промовляймо разом зі святою Церквою: «Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої!».
З нагоди свята духівництвом храму були відправлені урочисті богослужіння.
