19 серпня Свята Православна Церква відзначає одне з найвеличніших дванадесятих свят – Преображення Господа нашого Ісуса Христа.
Свято Преображення Господнього встановлене на згадку події із життя Ісуса Христа – Преображення перед учениками Петром, Яковом та Іоаном на горі Фаворі до Своїх страждань. Про це чітко і доступно написали євангелисти: Матфей (17, 1-9), Марк (9, 2-9) та Лука (9, 28-36).
Побожні християни про цю подію пам’ятали завжди. А більш чіткі згадки про особливості святкування датуються IV століттям. Про це свідчать повчання св. Єфрема Сірина і св. Іоана Золотоустого. Святкування Преображення у IV столітті вказує, що початок його відноситися до перших трьох століть християнства. Зокрема, збереглося слово св. Андрія Критського (635-680) на Преображення Господнє. В цьому Cлові термін “Преображення” розглядається не лише в догматичному змісті, але і в розумінні дійсної церковної урочистості. В VIII столітті св. Іоан Дамаскін і прп. Косьма Маюмський склали стихири та канони на це свято, якими Православна Церква прославляє цю подію і в теперішній час. У календар Західної Церкви воно було запроваджене папою Калістом III в 1457 році. У традиції Вірменської Церкви свято Преображення включене до великоднього циклу, є рухомим і святкується в сьому неділю після П’ятидесятниці.
Якоюсь мірою Свято Преображення пов’язане зі старозавітним Святом кучок? «Якщо хочеш, зробимо тут три намети («кущі»)», – каже апостол Петро Ісусові. Цей зв’язок підтверджує й традиція здійснювати на свято Преображення (як і під час Свята кучок) освячення плодів. На Сході до початку серпня достигають зернові й виноград, які християни приносять у храм для благословення на подяку Богові за дар цих плодів. Частину цього врожаю в перші століття християни жертвували на храм для звершення таїнства євхаристії. У народній традиції Преображення називається ”Другим Спасом або ”Яблуневим Спасом”. Народну назву свято набуло через те, що, відповідно до Типікона, цього дня освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає, – яблука, після чого їх дозволяється вживати в їжу. Освячення здійснюється наприкінці святкової літургії і є вираженням дару Богові від благословленної Ним природи. Звичай освячувати плоди дуже давній. Вказівки стосовно цієї події викладені в 3-му Апостольському правилі. Підставою для встановлення звичаю освячувати плоди саме 6/19-го серпня було те, що на Сході (зокрема в Греції) до цього часу достигають плоди. Найважливіші з яких, колосся і виноград, приносяться для благословення і на знак подяки Богу за отримання плодів для їжі людям, а також для безпосереднього використання їх у Таїнстві Євхаристії, про що чітко говориться в самій молитві, що читається над виноградними “гронами.”
У християнстві освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано той новий, перетворений і благодатний стан, що людина і світ набувають із Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей після Другого пришестя. І вся природа, що прийшла в розлад з того моменту, коли в світ через людину ввійшов гріх, тепер разом із людиною очікує прийдешнього відновлення. Свято Преображення Господнього містить у собі смисл духовного перетворення людини, за образом Ісуса Христа. Молитва, покаяння та духовне вдосконалювання повинні бути основними думками для кожної людини. Шляхом щирого каяття, сповіді й таїнства Причастя, людина очищується від гріхів і духовно преображається. Свято Преображення має один день передсвята і сім днів післясвята. Віддання свята – 26 серпня. Нехай Господь допомагає кожному з нас, благословить працю наших рук, і дає нам можливість дожити і до наступного разу, щоб на наступний рік принести ці плоди, і споживаючи їх, ми завжди пам’ятали, Чиї це плоди, Чий це дар, і Кому ми повинні бути вдячними за нього.
