Згадка про Борщагівку у щоденику Мартіна Груневега

Домініканський чернець Мартін Груневег (отець Венцеслав, 1562-1606) з Гданська, духівник Марини Мнішек (дружини московського царя-самозванця Лжедимитрія І), залишив у своїх записках відомості про Київ, де був проїздом 1584 року. За його словами, русини вірять, ніби Троя знаходилася на місці Києва. Також він згадав про Борщівку, важливий стратегічний пункт між Білогородкою та Києвом.
«17 жовтня проїхали ми повз високий круглий вал посеред густого лісу. Біля нього нема відкритого простору і здалеку цей вал оточений ровом. Мешканці називають це місце Лос (Los). [Вочевидь, це укріплення стародавнього Білгорода (тепер Білогородка)– прим. Я. Д. Ісаєвича. (с. 206: Я. Д. Ісаєвич. Мартин Груневег і його опис Києва. Мартин Груневег. Славнозвісне місто Київ (фрагменти з подорожніх записок). – Всесвіт, 1981, № 5, с. 204 – 211.)], я його обійшов навколо по верху. Зупинялися пасти коней у лісі, тоді проїхали річку Роман (Roman fl.) [За припущенням Almut Bues назва річки Roman є перекрученим Ірпінь: Irpin – Rpen (Almut Bues. Aufzeichnungen des Dominikaners Martin Gruneweg, Wiesbaden, 2008. S. 882). ]. Ночівля була у лісі біля річки Борщівка (Boersgofka fl.), близько півмилі [Замість півмилі вказано “3,5 милі від Брусилова” – (Я. Д. Ісаєвич. Мартин Груневег і його опис Києва. Мартин Груневег. Славнозвісне місто Київ (фрагменти з подорожніх записок). – Всесвіт, 1981, № 5, С. 206). Насправді є помилка в обох перекладах. В оригіналі – 8,5 миль (Almut Bues. Aufzeichnungen des Dominikaners Martin Gruneweg, S. 882) Груневег користується німецькими милями. Німецька миля дорівнює 7420 метрам. Тому 8,5 німецьких миль = 63,07 кілометрам.] від Брусилова. Русини знають, яким могутнім містом був Київ і те, що він був столицею їхніх князів, що місто часто згадується в Хроніці у зв’язку з війнами і важливими подіями. Ще й сьогодні вони мають перед очима величну будову Софійської церкви, а за кілька миль навколо видно зруйновані мури. Тому вони говорять, що місто простягалося на 7 німецьких миль, багато з них також вірить, що Троя стояла на тому самому місці. І в зв’язку з цим вони ще говорять, що ця річка (Борщівка) дістала таку назву, бо біля неї, на місці нашого нічлігу, був борщовий торг. Und derhalb sprechen sie, man habe diesem wasser dofonn solchen namen geben, das dabey derr Barßcz markt was, und an dem orte, dawir lagen. Я вважаю, що Київ був великим містом, але не на стільки миль, як говорять русини. Німецька миля, коли її взяти у квадрат, утворила б простір для великого міста і навряд чи Гданськ займає таку площу. Напевне, тодішній Київ не був більшим всього сучасного Гданська. І хоч це місце було так само далеко від міста, як і тепер, воно могло називатися Борщовим майданом чи торгом, незалежно від того, чи там торгували борщем. До того ж русини рідко або швидше ніколи не купують борщу, а кожен робить його у себе вдома, бо це їхня щоденна їжа і напій. І щоб люди їздили кілька миль за борщем, який коштує гріш, це також видається недоречним. Отже це груба помилка простих людей (що не повинно нас дивувати), начебто Київ мав площу 7 миль і начебто ніде не було торгу борщем, лише на цьому місці, яке в наш час віддалене від Києва на півтори милі. (Тобто 11,13 км. від Подолу. Груневег називає нинішній Поділ «Києвом»). Відомо також, що Троя лежить в Малій Азії, близько 300 миль від Києва.»
Ось як пояснює даний уривок твору києвознавець Петро Сємілєтов («Ересь о Киеве», К., 2015. с. 1394-1396): «Перебравшись через річку Роман (можливо, Репін-Ірпінь), монах заночував у лісі біля річки Борщівка (тепер її іноді називають Нивкою), де дізнався, що тут, прямо на цьому місці, був Борщовий ринок, і по ньому названа річка. І раніше, мовляв, Місто займало 51 кілометр завширшки, і це була легендарна Троя. Звичайно, не могло бути ринку, де торгували самим лише борщем. Розберемо слово «Борщівка». Буква «щ» могла вимовлятися як «ч», різниця невелика. Груневег взагалі передає цю назву як «Боерсгофка». На березі Дніпра ми знаємо місцевість Боричів, він же Борічов. Дописати «ка», вийде Борічовка. Вельми схоже на «Борщівка». Я не ототожнюю їх, я шукаю подібності. З боку Дніпра був, спрощено кажучи, митний пункт – Боричів. У слові «Борич» укладено значення побору, податку, що стягується з купців. Так чому за 11 кілометрів від літописного Боричевого не могло бути іншого митного пункту, з базаром при ньому? Боричів ринок! Борщовий ринок! Річка Борщівка – притока Ірпеня (за старих часів Репіна). На Борщівці казна відколи були ставки, хоча ймовірно вона могла бути широкою і з природних причин. Напрямок течії у Борщівки протилежний Либеді. А на березі річки Ірпінь була знаменита фортеця Білгородка, нині село на захід від Софіївської Борщагівки, здавна обжите місце. Цей Білгород був досить великий, в якісь давні часи, навіть якщо порівняти з тодішнім же Черніговом, і знаходився на торговельному шляху з Києва на захід – до Галичини. Звичайно ж, сам Бог звелів на дорозі, водній та сухопутній, між Білгородкою і Києвом, спорудити оподатковуваний поборами на користь Києва, Боричів ринок! Боричів торг. І слово «торг» випливає в іншому джерелі. Михалон Литвин в трактаті «Про звичаї татар, литовців і московитів», вперше виданому 1615 року латинською мовою, крім іншого розповідаючи про Київ, говорить таке: «Так вважається, що і Іліон (Ilium), або Троя (Troiam), колись знаходилися на київській території (territorio Kioviensi), в найродючіших степах і наймальовничіших лісах. Тут можна бачити пам’ятки, від яких нині збереглися руїни, підземелля, гроти, мармурові плити і залишки потужних стін. Це давно покинуте, але досить зручне для проживання місце, називається нині Торговиця (Torgovitza)». Думка про Київ, як про колишню Трою, потрапила до нотаток мандрівників та у літературні твори – наприклад, у поему «Роксоланія» (1584) Себастіана Кленовича, чи у «Дніпровські камені» (1620) Івана Домбровського».