Храм на честь ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” на Подолі

У XVIII ст. (1715 року) Переяславська єпархія придбала на Подолі, на березі Дніпра, подвір’я для проживання єпархіальних архієреїв під час їх приїздів до Києва. Подвір’я Переяславського єпископа зазначене на планах міста 1774, 1786 та 1803 років. На плані 1695 року на місці майбутнього подвір’я зображений квартал з трьох садиб, а на плані 1706 року — будівля колишнього єзуїтського костелу. Можливо, що подвір’я виникло саме на місці єзуїтського монастиря. На плані 1803 р. подвір’я (садиба № вісім) зображене на Єпископській вулиці (зникла після пожежі 1811 року), між церквами Різдва і Предтечинською та Рождественськими воротами. На єпископському подвір’ї 1715 року була споруджена дерев’яна однопрестольна церква на честь ікони Богородиці “Живоносне Джерело”. Вона кілька разів перебудовувалася, але Максим Берлинський і в 1799 році називає її “дерев’яною”. Як не дивно, на панорамі міста Михайла Ражена (кінець XVIII ст.) тут зображена явно мурована споруда зального типу, з високою триярусною банею над вівтарем і високим бароковим фронтоном над західним фасадом. Можливо, церква мала муровані стіни, але була перекрита дерев’яними конструкціями, і через це у документах називалася “дерев’яною”. У другій половині XVIII ст. на подвір’ї, огородженому дерев’яним парканом, були розташовані дерев’яні келії. Єпархіальне начальство погано дбало про своє київське подвір’я. Його будівлі вже наприкінці століття перебували у край занедбаному стані. У 1800 році виникла пропозиція здати подвір’я в оренду, але цьому заважала наявність храму. Тоді економові доручили продати церкву на будівельний матеріал, що той і зробив. Пізніше ця ділянка була забудована цивільними спорудами, які майже всі зникли під час великої пожежі у Києві 1811 року.