На інформаційному стенді національного заповідника “Биківнянські могили” випадково були виявлені відомості про людину, пов’язану з нашим храмом та колишнім селом – Микільською Борщагівкою. На 1-й світлині – фото Андрія Антоненка, зроблене у застінках Київського НКВС 1937 року.
Як повідомляють архівні данні, Андрій Омелянович Антоненко народився 1883 року у селі Микільській Борщагівці, яке охолювало три колишніх села: Братську, Микільську та Михайлівську Борщагівки. До 1930 року він був селянином-землевласником, як і сотні його земляків. Але у 1929-1931 роках українські села зазнали колективізації та “розкуркулення”. Радянська комуністична влада свідомо поділила селян на “бідних” і “багатих”, запровадивши термін “куркуль”. Дуже часто, за відсутності матеріальних критеріїв, це визначення навішувалося до будь-якого селянина, що виявив політичну неблагонадійність, що ставало підставою до репресій. У час від серпня 1937 до липня 1938 року за вироками судів -“трійок” НКВС у Київській області було розстріляно 17398 селян, більшість із яких були поховані на спецділянці НКВС УРСР у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу.
Андрій Антоненко був “розкуркулений” 1931 року та засланий “на Урал”.
Про його подальшу долю свідчить Довідка-характеристика (фото 2), видана Микільсько-Борщагівською сільською радою 10 липня 1937 року на вимогу слідчих органів (ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 64571 фп), написана напівграмотним секретарем.
Ось її текст:
“Справка Видана на Антоненко Андрія Омельяновича, який як кулак в 1931 р був розкулачений і вивезений на Урал звідки утік і прибув до нашого села в 1936 році. Весь час веде розкладницку роботу, неодноразово підимав питання про повернення бувшої його хати, яка знаходиться під сільрадою, нахальним порядком, намагався забрати її і вселився без дозволу с/р. … звязкі з братом, який являється петлюровским офіцером і перебуває за кордоном. З’являється для села людиною дуже небезпечною. (підписи голови та секретаря сільради)”.
Андрій Антоненко у 1935 році повернувся в Україну. Спочатку переховувався в Ірпені, а 1936 року – повернувся у рідне село. До арешту працював у місцевому колгоспі “Комуніст” і був удруге заарештований 10 липня 1937 року за обвинуваченням у проживанні на напівлегальному становищі, контрреволюційній агітації, проведенні підривної роботи проти радянської влади на селі. Протягом слідства допитаний один раз, провину визнав частково: втечу з Уралу, участь в організації Української Автокефальної Церкви (при храмі “Живоносне Джерело” у Братській Борщагівці у 1922-1926 роках діяла громада УАПЦ), членство у “Просвіті”, зв’язок з братом, що мешкав за кордоном.
Волелюбного господаря було розстріляно за рішенням “трійки” при Київському облуправлінні НКВС УРСР. Склад його родини на момент арешту: дружина Ганна Романівна, 50 років; троє дітей шкільного віку.
Реабілітований А. Антоненко посмертно 1989 року.
На фото 3 – саме та хата, відібрана комуністами у родини Антоненків 1931 року, що використовувалася як адміністративна будівля Микільсько-Борщагівської сільради. Вона розташовувалася на центральній вулиці – Радянській (Сталіна, Якова Качури). Зараз на її місці – братська могила солдатів Червоної Армії, сформована місцевими селянами 1944 року, та пам’ятник воїнам-автомобілістам (біля будинку на вулиці Симиренка, 21).
P.S. У книзі Роженко М. “Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства”. кн. 2 – К., 2001,. – с. 54 йдеться про іншого борщагівця Антоненка, ймовірно – родича Андрія Омеляновича: “В. Антоненко – селянин, українець, петлюрівець, розкуркулений. Народився 1892 року й мешкав у селі Микільська Борщагівка. Арештований 12 жовтня 1937: проявляє терористичні тенденції до сільського активу. Репресований 17 жовтня 1937 року. Реабілітований 1989 р.”
