На початку минулого року непомітно сплинула одна поважна і доволі знаменна дата в літопису борщагівської парафії “Життєдайного Джерела” – 280 років з часу першої відомої документальної згадки про наш храм. Вона пов’язана з приходом на Борщагівську парафію на початку 1739 року першого відомого священника, отця Олексія Тимонова. Саме 18 січня (7 за старим стилем) того року у Софії Київській з рук Київського митрополита Рафаїла (Заборовського) він отримав свої ієрейське свячення на служіння до нашої церкви. Ім’я цього нашого священника в літературі було відоме хіба що з публікації Миколи Петрова та з нашого дослідження. Втім, багато деталей життя отця Олексія вдалося дізнатися тільки зараз – і зокрема, про час його появи на парафії ікони Божої Матері “Життєдайного Джерела”. На щастя, кілька років тому вдалося виявити журнал рукопокладень митрополита Рафаїла і серед тих нотаток і той, без перебільшення, унікальний запис про рукопокладення Олексія Тимонова. Той запис подає нам цікаві деталі його біографії та не менш цікаві обставини справи. Насамеперед слід сказати, що його “прізвище” не було російським, а насправді було тогочасним українським по-батькові – його батька звали Тимін-Тимон, а сам він був родом із монастирської вотчини Карпилівка з-за Дніпра. Як дізнаємося, його свячення багато в чому були неординарними для тогочасного “простого” священника. Так, як говориться в тому документі, рукопокладено до Борщагівки Братського монастиря Олексія було …по особистому “писменному прошенію” Києво-братського архімандрита “пречестнійшого отця” Сильвестра Думницького (що, на нашу думку, мало передбачати неабиякий рівень – принаймні, освіченість – Олексія). Крім того, як мінімум, Олексій мав перед тим закінчити кілька “шкіл” Києво-Могилянської Академії. Зрештою, 16 (5) січня 1739 року Олексій Тимонів й отримав тридційно спершу дияконське свячення, а за два дні – вже ієрейське у вотчину (Києво-Братського) монастира Борщаговку, к церкви Істочника Пр(е)с(вя)тія Б(огороди)ци на цілую парохію за настоятеля”.
Роман Захарченко
