29 вересня Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Євфимії Всехвальної. Ця угодниця Божа була дочкою християн – сенатора Філофрона та Феодосії. Вона постраждала за Христа в місті Халкідоні, розташованому на березі Босфору, навпроти Константинополя, близько 304 року.
Халкідонский правитель Приск розіслав наказ усім жителям Халкідона і його околиць з’явитися на язичницьке свято, поклонитися і принести жертву ідолу Аресу (богу війни), погрожуючи великими муками тому, хто не виконає наказ. Під час цього нечестивого святкування 49 християн ховалися в одному будинку, де таємно здійснювали Божественну службу Єдиному Богу. Серед молільників знаходилася і юна дівиця Євфимія. Незабаром місце перебування християн стало відомим, і вони були приведені до правителя. Протягом 19 днів мучеників катували, але ніхто з них не мав сумніву в вірі і не погодився принести жертву ідолам. Розгніваний правитель, не знаючи, у який ще спосіб змусити християн до зречення, послав їх на суд до імператора Діоклетіана.
Василевс відокремив від них наймолодшу – дівицю Євфимію, сподіваючись, що вона, залишившись одна, не витримає випробувань.
Свята Євфимія, розлучена зі своїми братами по вірі, палко молилася Господу Ісусу Христу, щоб Він Сам зміцнив її на майбутній подвиг. Спочатку правитель Приск благав святу зректися, обіцяючи їй земні блага, потім дав наказ катувати її. Мучениця була прив’язана до колеса з гострими ножами, які при обертанні відрізали шматки її тіла. Свята голосно молилася. І ось, колесо само-собою зупинилося і не рухалося, не зважаючи на всі зусилля катів. Ангел Господній, що зійшов з неба, зняв святу Євфимію з колеса і зцілив її рани.
Не напоумившись дивом, мучитель звелів воїнам Віктору і Сосфену кинути святу в розжарену піч. Але вони, побачивши в полум’ї двох грізних Ангелів, відмовилися виконати наказ правителя, і самі увірували в Бога, Якому поклонялася свята Євфимія. Завзято вигукнувши, що вони також християни, Віктор та Сосфен сміливо пішли на страждання. Їх було віддано на поталу звірам. Під час страти вони взивали до милосердного Бога, щоб Господь і їх прийняв у Царство Небесне. Почувши вишній голос, вони відійшли в життя вічне. Звірі ж навіть не доторкнулися до їхніх тіл.
Святая Євфимія, вкинута іншими воїнами у піч, залишилася цілою і неушкодженою. З Божою допомогою, вона була неушкодженою після багатьох інших тортур і катувань. Стверджуючи, що це чародійство, правитель наказав викопати новий рів, наповнити його ножами, а зверху прикрити землею і травою, щоб мучениця не знала про приготовлені їй тортури; але і тут свята Євфимія залишилася неушкодженою. Нарешті, її засудили на згодування звірам у цирку. Перед стратою, свята почала прохати, щоб Господь сподобив її смерті. Жоден звір, випущений на арену, не кинувся на святу. Лише одна ведмедиця завдала їй невеликої рани на нозі, з якої потекла кров, і свята великомучениця Євфимія померла. В цей час стався землетрус, сторожа і глядачі від страху втекли, тому батьки святої змогли взяти її тіло і з шаною поховати неподалік Халкідона.
Згодом на могилі великомучениці Евфимії було зведено величний храм. В цьому храмі відбувалося засідання IV Вселенського Собору 451 року, під час якого свята великомучениця чудесним чином підтвердила православне сповідання, поклавши край єресі монофізитства.
Після захоплення Халкідона персами 617 року, мощі святої великомучениці Євфимії були перенесені у Константинополь. В період іконоборчої єресі раку з мощами святої Євфимії єретики викинули в море. Благочестиві мореплавці витягли її. Згодом мощі святої потрапили на острів Лемнос, а 796 року були повернуті у Константинополь. До цього часу вони перебувають у Свято-Георгіївському патріаршому соборі на Фанарі.
Частка мощей святої Євфимії зберігається в нашому храмі у релікварії Всіхсвятського приділу.
