Забута Борщагівська святиня

Десята п’ятниця після Пасхи (2019 року припадає на 5 липня) – саме цей день було здавна визначено Церквою, як дата вшанування чудодійного образу, з’явленного не пізніше XVIII cторіччя у селі Братська Борщагівка, поблизу колодязя, вода з якого багато віків вважалася цілющою і приваблювала багатьох паломників. Ця ікона знаходилася у окремому кіоті праворуч від іконостаса. Про час та обставини явлення Братсько-Борщагівської ікони не знайдено жодних письмових свідчень, хоч була вона “дуже давньою, грецького живопису”, і знаходилася у срібнозолоченій ризі. Впреше Братсько-Борщагівська ікона Божої Матері офіційно згадується як чудотворна у “Київському місяцеслові” (1832 р.), автором якого є Київський митрополит Євгеній (Болховітінов). Але ще його попередник по кафедрі, митрополит Самуїл (Миславський) (1783-1796), благословив видати “Подавальну книгу” для збору пожертв на срібний кіот для чудотворної ікони Божої Матері у Борщагівці. Проте поданий на світлині збережений її список (копія), датований ХІХ сторіччям, є “коронованим”, а такий звичай пошановувати чудодійні ікони виник на теренах Київської Митрополії під латинським упливом не пізніше половини ХVІІ сторіччя. Свого часу, у ХІХ ст., на прощу до цього образу, особливо в літню пору, стікалася велика кількість прочан з Києва й околиць, а щонеділі (в інших джерелах – щосуботи) перед нею читався акафіст до Божої Матері. Згідно з місцевим переказом, Борщагівську ікону було віднайдено сліпим ченцем, що мешкав близько десяти років на монастирському хуторі Києво-Братського монастиря на місці “малого” колодязя (за 80 саженів від “великого”), і цей чернець, помолившись, отримав прозріння. У нашому храмі ікона перебувала до 1935 року, коли громаду було ліквідовано, а церкву зачинено. За переказом місцевих мешканців села, її було перенесено до храму Різдва Богородиці на Совках (був спалений у 1960-х роках), де її сліди загубилися.