Майбутній благовісник походив із освіченої поганської родини. Християнство прийняв, вірогідно, в Антіохії від учнів Христа, які там, по смерті святого першомученика архідиякона Стефана, проповідували Євангеліє. Припускають, що в Антіохії святий Лука познайомився з апостолом Павлом і став його сподвижником у другій апостольській подорожі. Потім Священне Писання згадує його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у римській в’язниці Павла. Святий Лука залишився при святому апостолі Павлові аж до його смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує “улюбленного Луку”, свого “співпрацівника й лікаря”. Святий Лука мав освіту і власне Євангеліє написав добірною грецькою мовою. Із усіх євангелістів він найліпше дотримується історичності в нашому розумінні. При цьому він не є істориком, але теологом Божого наміру спасти людей. Хоче вказати, як у історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає у Євангелії вичерпного життєпису Ісуса Христа. Дає лише вибрані події й проповіді, що їх виголошували апостоли і які могли б бути корисні читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангеліє скероване до всіх народів, особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, такі як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялася та інше. Виклад подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника, який розкаявся на хресті — показують Христове милосердя в повному світлі, хоча сам євангеліст Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але опис його є цілком вірогідний. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних звісток. Тому святий Лука пише розлого, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелісти, Матфей і Марк. Крім того він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався і на вже записані джерела тих «багатьох», що до нього писали про ці події. Час написання цього Євангелія біблеїсти визначають 70 рік. Симеон Метафраст (X ст.) стверджує, що святий Лука був і живописцем та перший намалював ікону Пресвятої Богородиці, а також ікону святих апостолів Петра і Павла. По смерті Апостола народів, Павла, святий Лука покинув Рим. Згідно з переказом давньохристиянських письменників, Лука проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими – в Італії, Галлії, Далмації, Лівії, Єгипті, Фіваїді. В місті Фіви (Греція) він занав мученицьку смерть: його повісили на дереві у віці 84 років.
Частка мощей святого апостола Луки знаходиться у Всіхсвятському приділі нашого храму.
