Як можна перевірити щирість власної віри? Досить просто – варто лише подивитись на свої вчинки. Якщо твоя віра втілюється у вчинках, значить вона жива, якщо ж у вчинках не видно впливу віри – швидше всього віра твоя є акторством.
Завдяки Інтернету, у свій час я познайомився з отцем Олександром Філіпповим із славного міста Одеси. Пізніше знайомство віртуальне змінилося на знайомство вживу. І я щиро радий мати цього батюшку в числі своїх друзів. Його життя – дуже хороший мотиватор для кожного з нас.
Отець Олександр веде в мережі свій щоденник, являється блогером, як нині називають інтернет-письменників, на своїй сторінці http://pankapellan.livejournal.com/ він ділиться із читачами власними думками про життя і його аспекти, про віру і її втілення, розповідає про вже зроблені справи, шукає однодумців для нових проектів.
Пам’ятаєте як ми збирали книги для ув’язнених? Таким чином ми також долучилися до однієї із задумок батюшки.
Хочеться поділитися радістю, що ще в одній справі недільні школярі храму ікони Божої Матері “Живоносне Джерело”, що на Борщагівці, змогли стати співпрацівниками отцю Олександру.
Він разом із своїми друзями вже певний час збирають по знайомим старі комп’ютери, ладнають їх і дарують інвалідам. Завдяки цьому останні мають можливість ставати користувачами Інтернету, знаходити друзів для спілкування та інтернет-підробіток, можна сказати – буквально виходити за межі власної оселі, в якій заточила їх хвороба.
З проханням про допомогу до них в Одесу звернулася і пані Тетяна із Боярки, у неї серйозний діагноз: червона системна вовчанка, ІІІ група інвалідності, і думка про комп’ютер залишалася недосяжною мрією – усі наявні кошти забирає лікування.
Порадившись у Школі, вирішили спробувати допомогти їй у цій ситуації. Спільними зусиллями ми гуртом зуміли зібрати комп’ютер і увечері на свято Собору архістратига Михаїла і усіх Небесних сил безплотних доставили подарунок до оселі пані Тетяни.
Ще одним подарунком для неї була наша жовта «шкільна» чашка.
Думаю, що описувати враження пані Тетяни від пережитого – не потрібно, скажу лиш, що подію вона назвала, справжнім чудом від Бога і дякувала усім, хто відгукнувся на її прохання
Висловлюю свою подяку і я усім школярам та Олені Вікторівні, директору Недільної Школи, а ще прошу молитов за здоров’я рабів Божих: Олександра, Василія і Андрія, що також долучилися до участі у справі.
Сподіваюся, що досвід добрих справ у нас буде лише збільшуватися, адже кожен з нас хоче мати живу віру. Бо Господь нас не силує і до Нього ми приходимо завжди добровільно. А жива віра, втілена у вчинках, якраз і є тією стежиною, якою дійдемо до Царства Небесного.
ієрей Максим Кравчук
