Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор. Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоана Золотоустого. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його належить до попередніх трьох століть християнства. З VII століття дійшло до нас слово на Преображення Господнє преподобного Андрія Критського (635-680 рр.). В цьому слові термін «Преображення» розглядається не тільки в догматичному сенсі, але й у сенсі урочистого свята Церкви. У VIII столітті преподобні Іоан Дамаскін та Косма Маюмський склали стихири і канони, якими Православна Церква прославляє подію свята і нині.
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36).
Євангелісти свідчать, що Господь пророчо сказав: “Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі” (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоана – і піднявся помолитися разом із ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло».
І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілля. Потім їх осяяла світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: “Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте”. Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: “Встаньте й не бійтеся”. Коли ж учні звели свої очі, то нікого, окрім Ісуса, не побачили.
Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.
На Фаворі преобразився Ісус Христос – істинний Бог та істинна Людина
Тому Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа – є одкровенням всіх іпостасей Святої Троїці.
Ця євангельська подія показує, що в Ісусі Христі з’єднані дві природи: божественна і людська. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але виявилася в Його людській природі. За словами святителя Іоана Золотоустого, це відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами».
Символічним є й явлення пророків Мойсея та Іллі. За висловом того ж святого Іоана Золотоустого, «один померлий (Мойсей) і інший, котрий ще не зазнав смерті, (Ілля, який вознісся живим на колісниці на небо)», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».
На горі Фавор Ісусу з апостолами явилися два великих пророки – Мойсей та Ілля. Обидва пророки пізнали Бога на гірських вершинах. Мойсей отримав скрижалі закону з десятьма заповідями на горі Синай (Вих. 31:18). На горі ж Хорив Ілля пізнав Бога не у буревії, не в землетрусі, але в тихому віянні (3 Цар. 19: 9-12), про що згадується в пареміях – богослужбових читаннях – напередодні свята під час великої вечірні.
Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілля – за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Ісуса Христа: «Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47).
За народною традицією східних слов’ян Преображення називається “Другим Спасом” або “Яблуневим Спасом”. Народну назву свято отримало через те, що, відповідно до Типікону, у цей день освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає – яблука, після чого дозволяється їх вживати в їжу. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав саме у цю пору року. А перші плоди віруюча людина завжди приносила у храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.
З нагоди свята у нашому храмі була відслужена Літургія, після якої відбулося освячення принесених плодів.
