молебний спів акафісту, або подячні похвали Пресвятій Богородиці.
Це свято було встановлене в IX столітті за неодноразове позбавлення Константинополя за допомогою і заступництвом Пресвятої Богородиці від нашестя ворогів-іншовірців. За правління імператора Іраклія, коли Патріарх Сергій, носячи на руках своїх ікону Пресвятої Богородиці міськими мурами, благав Господа про захист від перських і скіфських військ, що облягали Константинополь, тоді народ шукав захисту в храмах Божих, день і ніч благаючи Старанну Заступницю врятувати своє місто.
Ще імператор Костянтин Великий, засновник Константинополя, присвятив місто Божій Матері і вшановував Пресвяту Діву як покровительку свою і і нової столиці держави. Багато храмів на честь Божої Матері було споруджено в Константинополі. У Влахернському храмі зберігалася Її ікона, написана святим євангелистом Лукою. Вночі, коли з’єднані сили агарян і персів з моря і з суходолу рушили на місто, раптово здійнялася страшна буря, яка розпорошила і потопила кораблі нападників. Решта ворогів із соромом втікли. Тоді цілу ніч вдячний народ, що перебував у Влахернському храмі, виголошував Захисниці міста переможну, всенічну і несідальну (акафіст – з грец. “несідальний”) пісню: «Непереможній Воєводі – переможнії ми, звільнившися від бід, вдячні пісні підносимо Тобі, раби Твої, Богородице! ». Відтоді на спогад такого великого чуда Православна Церква встановила свято Похвали Пресвятої Богородиці.
Спочатку свято Акафісту відбувалося в Константинополі саме в тому Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Божої Матері і священні предмети земного Її життя – риза і пояс. Але пізніше свято було внесено до Типікону (статуту) монастирів Студійських і потім – в церковні богослужбові книги, і з того часу стало загальним для всієї Східної Церкви.
Акафіст, написаний у VII столітті, на думку багатьох, належить перу диякона великої Константинопольської Церкви Георгія Пісидійського. Згодом Йосиф Студит написав канон на суботу Акафісту, а деякі інші особи додали до нього подячні молитви в спогад того ж всесильного воєводства Божої Матері. Українська Православна Церква, як і інші Помісні Православні Церкви світу, здійснює це торжество для утвердження тих, що каються у надії на Заступницю Небесну, яка, позбавляючи вірних від ворогів видимих, тим більше готова нам допомогти у боротьбі з ворогами невидимими.
Акафіст читається і в інші дні, але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на Вранішньої (зазвичай напередодні, в п’ятницю увечері) не весь відразу, але роздільно. Духовенство чотири рази урочисто виходить на середину храму під спів кондаку « Непереможній Воєводі» і співає урочисті “несідальні” похвали Цариці Небесній. Таким чином звершується Похвала Пресвятій Богородиці – Невтомній Захисниці роду християнського, без Якої немислимим є повноцінне життя Святої Церкви. « О, Всехвальна Мати, що народила всіх святих, Найсвятіше Слово… від усякої напасті визволи нас!», – зі вдячністю виголошують вірні до Матері Божої.
