Святкування було встановлено в IX столітті за неодноразове позбавлення Константинополя від нашестя ворогів (авари – в 626, перси – в 677, араби – в 717 роках), що сталося, на думку Церкви, завдяки заступництву Богородиці.
З порятунком Константинополя в 626 році від навали персів і варварів, в тому числі і від скіфів (під якими могли матися на увазі і слов’яни), пов’язано і походження кондака «Непереможній воєводі», який спочатку був частиною найпершого акафісту, написаного на честь Богородиці. Цей акафіст був вперше прочитаний вночі у Влахернському храмі після чудесного порятунку міста від ворожого флоту, який стояв під стінами міста 860 року. Кораблі чужинців, за переказами, були знищені бурею, що здійнялася після того, коли в море занурили Ризу Пресвятої Богородиці.
Спочатку святкування відбувалося тільки в Константинополі у Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна Влахернському ікона Божої Матері, написана, за переказами, євангелистом Лукою, і предмети, пов’язані з Її земним життям – риза і пояс. Пізніше свято було внесено до Студійського статуту, а потім – і в церковні богослужбові книги, зробившись загальним для Східної Церкви.
