Переддень Різдва Христового сповнений особливого трепетного очікування пришестя у світ Спасителя. Цього чекають всі: небо, земля, тварини, наші серця. Святу Різдва Христового, як і Хрещенню, передує Навечір’я, що свідчить про особливу важливість наступаючого свята.
З давніх-давен в Православній Церкві в Навечір’я читаються часи, звані Царськими (Великими). Називаються вони так тому, що грецькі імператори, а згодом і російські царі, завждибули присутні на них і під час цих часів виголошувалися многоліття царям. Але основний зміст Царських часів – це спів псалмів, тропарів, кондаків, які розповідають або пророкують про євангельські події.
Царські часи починаються і відбуваються при відкритих Царських вратах, серед храму, перед відкритим Євангелієм, покладеним на аналої, в ознаменування того, що Господь прийшов на землю для спасіння всіх народів.
На 1, 3, 6 і 9 часах Свята Церква згадує пророцтва і події, віднесені до Різдва Спасителя по плоті, – новонародженого Царя Іудейського, нащадка Давидового. З читанням пророцтв Свята Церква з’єднує на часах слова апостола Павла і євангелістів, засвідчуючи ними про виконання пророцтв. Перед читанням Євангелія на кожному часі буває кадіння. Цим димом ладану згадуються ладан і смирна, принесені зі Сходу волхвами новонародженому Царю юдейському. Священні читання супроводжуються урочистими співами.
Потім слідує Вечірня в поєднанні з Літургією. Під час Вечірньої читається 8 паремій, підібраних стосовно Великого свята. Ця урочиста служба наповнює душі, що моляться побожним передчуттям наближення великої події.
В Навечір’я Різдва Христового після відпусту Вечірні та Літургії здійснюється чин славлення Христа. На середину храму виноситься ікона Різдва Христового та велика свічка, що знаменує зірку, яка з’явилася в Віфлеємі. Перед нею священнослужителі та церковний хор вперше «велемовно» співають тропар і кондак свята.
У наш час багато хто чомусь думає, що Навечір’я (Святвечір) починається ввечері, коли вони приходять на Різдвяну службу. Насправді служба Навечір’я починається рано вранці 6 січня і закінчується десь після полудня.
У піснеспівах богослужінь свята Свята Церква називає Різдво Христове таємницею, явленою Богом людям у втіленні Сина Божого, бо сьогодні Бог на землю прийшов, і людина піднялася до неба.
Звичай здійснювати перед святом Різдва Христового Навечір’я – безсумнівно древній, і закладено в ньому намір, для посиленого приготування вірних до гідної зустрічі свята Різдва Христового. Для більш гідного приготування до зустрічі Різдва Христового, Свята Церква в цей день, підсилює попередній 40-денний піст і в самий день Навечір’я наказує найбільш суворе постування.
У Різдвяний святвечір благочестиві віруючі взагалі не їдять, а лише з появою першої зірки – символу зірки Віфлеємської – вживають сочиво, пісне блюдо, з обварених зерен пшениці, іноді рису, змішаних з насіннєвим (маковим, мигдалевим або горіховим) соком з медом і фруктами. Зерно було символом воскресіння життя, а мед означав солодкість майбутнього блаженного життя.
Саме свято Різдва Христового, за вченням Церкви, символізує торжество примирення людини з Богом, сповіщає про спокутний подвиг Ісуса Христа і оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прабатьків.
Христос народжується – славімо Його!
